Державна реєстрація прав на нерухомість – це процедура їх внесення у Державний реєстр. Цю процедуру здійснюють відповідні посадові особи, наділені повноваженнями згідно закону: нотаріуси, відділи державної реєстрації, державні виконавці. Зараз, у зв’язку зі змінами, що набрали чинності в 2016 році, постає необхідність детально розібратися у нюансах цієї процедури, передбаченої Законом від 1 липня 2004 року № 1952-IV.

Реєстрація прав на нерухоме майно зараз здійснюється насамперед нотаріусом. Проте не будь-яка особа, що має нотаріальне свідоцтво, може здійснювати таку реєстрацію. Вона, з урахуванням нещодавніх змін до законодавства, здійснюється незалежно від місця знаходження такого майна, проте в межах області або АРК. Винятками є Київ та Севастополь, там така процедура проводиться в межах міста. За рішенням Мінюсту реєстрація може проводитися у межах кількох адмінтериторіальних одиниць. Тобто нотаріус, наприклад, Львівської області не зможе провести державну реєстрацію майна, розташованого у Харківській області, крім випадків існування відповідного рішення Мінюсту. Також слід пам’ятати, що реєстрація обтяжень проводиться взагалі незалежно від місцезнаходження, навіть в іншій області.

В рамках дослідження питання про державну реєстрацію прав на нерухомість, слід також звернути увагу на порівняно нещодавно прийнятий Кабміном Порядок від 25 грудня 2015 р. № 1127. Там міститься широкий перелік процедурних питань, які виникають під час формування Держреєстру. Тому, у разі наявності сумнівів у правомірності дій посадових осіб, слід звернутися до цього нормативно-правового акта.

Окремим питанням є статус майна на територіях, які опинилися поза контролем України. По-перше, на такі регіони поширюється юрисдикція України згідно ч. 3 ст. 2 Конституції, ч. 1 ст. 1 Закону від 15 квітня 2014 року № 1207-VII. По-друге, будь-які акти не передбачених Конституцією органів є незаконними. І, по-третє, всі правочини щодо нерухомості на цих територіях вчиняються виключно згідно законодавства України. Тобто, якщо особа придбає квартиру в Автономній Республіці Крим в обхід законів України та українських реєстрів, ця угода є нікчемною і всі кошти, набуті в результаті цієї операції є безпідставно набутим майном.

Отже, при вирішенні питань щодо державної реєстрації нерухомого майна слід керуватися відповідними законодавчими актами – як законами, так і підзаконними нормативно-правовими актами. Слід також звернути увагу на те, що на всю територію України, обмежену національними кордонами, поширюється законодавство України.