Потерпілим у кримінальному провадженні є особа – як фізична, так і юридична, якій кримінальним правопорушенням завдано безпосередню шкоду. Найчастіше захист прав потерпілого полягає у відновленні його матеріального становища та державного осуду злочинця. Виходячи з сучасних реалій, потерпілий не завжди має реальні можливості для захисту своїх прав, що полягає у низці зловживань з боку правоохоронних органів.

Одним із головних зловживань з боку слідчих органів є зневага до прагнення потерпілого відновити своє майнове положення. Представник потерпілого повинен  ретельно розібратися в ситуації. По-перше, слід пам’ятати, що обов’язок фіксації факту завдання шкоди та її розміру лежить на стороні обвинувачення (ч. 1 ст. 92 КПК). По-друге, потерпілий має невід’ємне право на подання доказів (п. 3 ч. 1 ст. 56). Тобто, навіть якщо прокурорсько-слідчі працівники саботуватимуть обов’язок доведення розміру збитків, представник потерпілого та він сам можуть робити це самостійно.

Потім серед неправомірних дій правоохоронців є явно необґрунтована відмова визнати особу потерпілим. У такому випадку вони намагаються повністю унеможливити захист потерпілого від зловживань з боку себе. У такому випадку законотворець «застрахував» потерпілого таким чином: передбачив можливість оскарження такої відмови у п. 2 ч. 1 ст. 303.

Однією з найболючіших тем для захисту прав потерпілого є намагання «примусити» прокурора розпочати кримінальне провадження. Така ситуація трапляється настільки часто, що у стражів правопорядку вже виробилася стратегія «самозахисту» від можливих дій потерпілого. Слідчо-прокурорські посадовці реєструють всі заяви, збирають пояснення (які, однак, на початковому етапі не є доказами) та імітують свою роботу. А потім офіційно повідомляють, що подія правопорушення відсутня. Так, порядок оскарження такої бездіяльності дійсно наявний у нормах закону. Проте реально довести необґрунтованість невнесення відомостей до ЄРДР не завжди вдається пересічному громадянину, особливо зважаючи на емоційно напружений стан після скоєння щодо нього злочину. У таких випадках допомогу надасть кваліфікований представник потерпілого. Сам потерпілий, особливо якщо не обізнаний з правовими методиками захисту, навряд чи зможе пробити стіну прокурорсько-слідчої бездіяльності.

Маючи низку проблем в аспекті додержання своїх прав, особа, якій завдано шкоди внаслідок вчинення щодо неї злочину, стикається з цілою групою проблем у кримінальному провадженні. Їй не слід забувати про наявність такого інституту як представництво потерпілого, оскільки небажання довести шкоду, відмова у визнанні потерпілим та відмова розпочати провадження разом із безліччю інших нюансів роботи у правоохоронній системі ускладнюють дотримання її прав з боку правоохоронців.