Досить часто в сучасних умовах життя стаються випадки, коли майно, яке належить конкретній особі, приватним підприємствам або ж органу державної влади чи місцевого самоврядування з її волі або поза нею вибуває з їх володіння. З цього приводу Верховний Суд України надав роз’яснення щодо можливих дій у випадках, коли виникла необхідність повернути таке майно.

Зокрема, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в правовому висновку у справі № 6-2161цс16 від 2 листопада 2016 року проаналізували норми Цивільного кодексу України щодо даного питання та звернули увагу на основні моменти витребування майна від добросовісного набувача. Так, ВСУ зазначає, що таке витребування можливе, якщо між власником і володільцем немає укладеного договору; особа, від якої витребують майно, не являється стороною недійсного правочину; майно повинно вибувати тільки з тих підстав, які передбачені нормами Цивільного кодексу.

Окремо Верховний Суд сконцентрував увагу на такій підставі, як вибуття майна поза волею власника або особи, якій власник передав майно. У зв’язку з цим Верховний Суд наголошує, що таке витребування можливе тільки в тому випадку, коли власник втратив майно не за своїм волевиявленням. Тобто, наприклад, якщо власник добровільно уклав договір щодо такого майна, то його витребування від добросовісного набувача буде неможливим.

Аналізуючи відносини, які слугували предметом розгляду при прийнятті вищевказаного рішення, ВСУ окремо зазначив, як витребувати майно від добросовісного набувача не фізичній особі, а територіальній громаді, яка виступає власником та від імені якої діє орган місцевого самоврядування, а також – як саме встановити наявність чи відсутність його волевиявлення територіальної громади на розпорядження майном. При цьому Верховний Суд України ще раз наголосив на обов’язку органів місцевого самоврядування, а також посадових осіб таких органів діяти лише на підставах,в межах та у спосіб, який встановлений законом та Конституцією України. Виходячи з цього положення, ВСУ зробив висновок, що визнати наявність волі територіальної громади, яка виступає власником комунального майна, можна тільки в тих діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам, встановленими законодавством та інтересам територіальної громади, тобто не виходять за межі компетенції такого органу.

Отже, у випадку, якщо орган місцевого самоврядування чи його посадові особи перевищать межі встановлених законом повноважень, то це не можна розцінювати як здійснення волевиявлення територіальної громади. Варто зазначити, що даний висновок можна застосовувати і до аналогічних випадків, які виникають при витребуванні майна.